Це комплексне утворення, у структурі якого зазвичай виділяють три компоненти: соціальну, психологічну й морфологічну складові.
Соціальна готовність – це уміння будувати взаємини з дорослими й однолітками: спілкуватися, домовлятися, діяти разом з іншими та поступатися.
Соціально компетентна дитина:
- Орієнтується у новій ситуації;
- Має адекватну самооцінку;
- Вміє просити про допомогу та надавати її;
- Контролює свою поведінку, адекватно висловлює свої думки, емоції та бажання;
- Зважає на інтереси оточення, уміє налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.
Психологічна готовність – це стійкий набір індивідуально – особистісних якостей дитини, які дадуть їй змогу виконувати навчальні завдання і прийняти соціальну роль школяра. Виділяють три компоненти психологічної готовності: емоційно – вольову, інтелектуальну та мотиваційну готовність.
Емоційно – вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина:
- вміє уважно слухати й точно виконувати найпростіші прохання дорослого;
- робить не лише те, що цікаво, а й те що потрібно;
- доводить розпочату справу до кінця;
- стримує негативні емоції, керує своєю поведінкою;
- ставиться позитивно до навчання в школі;
- проявляє ініціативність і наполегливість під час розумової діяльності.
Емоційно – вольова готовність свідчить про те, що дитина здатна регулювати свою поведінку під час спілкування й навчальної діяльності, проявляти самостійність, бути зосередженою і організованою, докладати необхідних вольових зусиль.
Інтелектуальна готовність – це загальний рівень розумового розвитку дитини. Інтелектуальна готовність передбачає, що дитина володіє вміннями і навичками, які дадуть їй змогу опановувати навчальний матеріал.
Про інтелектуальну готовність дитини свідчать:
- інтерес до знань і навчання;
- високий рівень зв’язного та образного мовлення;
- диференційованість сприйняття;
- аналітичне мислення – вміння виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами і явищами.
Про мотиваційну готовність дитини свідчить її прагнення навчатися, високий рівень пізнавальної діяльності та розумових операцій та бажання бути школярем. Все це забезпечує психологічні передумови для того, щоб дитина увійшла в колектив однолітків, свідомо та активно засвоювала навчальний матеріал та виконувала різноманітні шкільні обов’язки.
Дитину, яка готова до шкільного навчання приваблюють не зовнішні атрибути (портфель, підручники, зошити тощо), а можливість отримувати нові знання.
Морфологічна готовність – це рівень розвитку психофізіологічних, фізіологічних і анатомо–морфологічних функцій і структур дитячого організму. Якщо цей рівень достатній, дитина легше витримує фізичні та розумові навантаження, адаптується до нових умов та розвивається далі.
Про морфологічну готовність дитини до навчання в школі свідчать:
- функціональна зрілість та стан здоров’я;
- рівень фізичного розвитку (зріст, вага, обхват грудей; розвиток дрібної моторики й зорово – рухової координації);
- біологічна зрілість (пропорції тіла й темпи росту; ступінь окостеніння кістяка лівої руки; зубна зрілість; зрілість кори головного мозку).
Морфологічна зрілість – чинник, який обумовлює не лише успішне навчання, а й збереження здоров’я дитини під час нього.
Створення позитивного ставлення до школи у дошкільника
Поради для батьків майбутніх першокласників
- Прищеплюйте дитині інтерес до пізнання, навчайте її спостерігати, осмислювати те, що вона побачила і почула. Намагайтеся створити вдома середовище, яке розвиває.
- Розповідайте дитині про користь навчання.
- Навчайте дитину:
- долати труднощі, планувати свої дії;
- спілкуватися з однолітками, просити дорослих про допомогу, дотримуватися правил поведінки;
- самостійно оцінювати свої дії і досягнення.
- Постійно розмовляйте з дитиною, розвиток мовлення – це запорука гарного навчання.
- Намагайтеся відповідати на кожне запитання дитини, тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
- Частіше хваліть дитину, формуйте високий рівень домагань, вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно їй лише допомогти.
- Уникайте надмірних вимог, не вимагайте від дитини все і зразу. Ваші вимоги мають відповідати рівню розвитку її навичок і пізнавальних здібностей. Не забувайте, що такі важливі й потрібні якості, як старанність, акуратність, відповідальність не формуються відразу. Дитина ще поки вчиться керувати собою, організовувати свою діяльність і дуже потребує підтримки, розуміння та схвалення з боку дорослих. Завдання дорослих – запастися терпінням і допомогти дитині.
- Допомагаючи дитині виконувати завдання, не втручайтеся у все, що вона робить. Інакше дитина почне втрачати віру у власні сили.
- Розповідайте про свій позитивний досвід навчання у школі, показуйте шкільні фотографії.
- Не бійтеся озвучувати й обговорювати емоції й переживання.
